РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОГО КЛИМЕНТА МИТРОПОЛИТА НІЖИНСЬКОГО І ПРИЛУЦЬКОГО ВСЕЧЕСНИМ ПАСТИРЯМ, ДИЯКОНСТВУ, ЧЕРНЕЦТВУ І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ НІЖИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Приидите, поклонимся и припадeм ко Христу. Спаси  ны  Сыне  Божий, рождейся  от  Девы,  поющия  Ти,  Аллилyиа.

(З піснеспівів Різдвяної літургії)

Возлюблені у Христі пастирі, диякони, монахи та монахині та всі вірні чада Ніжинської єпархії!

Прийміть мої щирі вітання зі святом народження нашого Господа та Спасителя Іісуса Христа! Біблія сповіщає нам, що ще за багато тисяч років тайна Різдва Христового розкривалася людству вустами пророків. Однак з усією повнотою Божий задум про спасіння людей через Боговтілення став зрозумілим лише після слів Архангела Гавриїла до Богородиці у місті Назареті: «Не бійся, Маріє, бо Ти знайшла благодать від Бога; і ось зачнеш у чреві, і народиш Сина, і даси Йому ім’я: Іісус. … Дух Святий найде на Тебе, і сила Всевишнього осяє Тебе; тому і народжений Святий назветься Сином Божим» (Лк. 1: 30-35).

Це диво дивне поклало початок Нової ери в історії людства. Ким же є для людей Той, чиє народження таке важливе? Зазвичай, щоб описати людину, ми, найперше, називаємо її ім’я чи прізвище. Тому і прийдешнє свято називається не просто Різдвом, а саме Різдвом Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа. Це святе ім’я – Іісус, як і саме втілення Богонемовляти, не було проявом людської волі. Щоб розвіяти усі сумніви про походження нині Рожденного, Господь посилає Свого Ангела до обручника Діви Марії – Іосифа, який сповіщає: «Іосифе, сине Давидовий! Не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого; Вона народить Сина, і назвеш Його Іісус, бо Він врятує людей Своїх від гріхів їх» (Мф. 1, 20-21). У давнину, зазвичай, право називати дитину мав її батько. Євангеліє ж, як ми чуємо, розповідає, що придумав ім’я «Іісус» не Іосиф, а сам Бог, Який через Свого Ангела Сам називає Народженого від Діви Марії. Тож Бог є небесним Отцем Іісуса. Ми, християни, з усією вірою і шаною поклоняємося Святій єдиносущній Трійці, у Якій Бог Отець, через Бога Духа Святого звершує тайну предвічного народження Бога Сина, названого Іісусом.

У цьому імені міститься великий зміст. У перекладі з давньоєврейської мови слово «Іісус» означає «Спаситель». Це ж значення має й інше слово, «Христос», тобто Месія, якого очікувало людство від дня втрати ним первісного Раю. Тому народжене від Діви Марії Богонемовля відоме всьому всесвіту як Іісус Христос – Син Божий. Це ім’я саме собою вказує на надзвичайну місію – спасти людей, повернути їх до райського блаженства. Тож спасіння, про яке ми так часто чуємо у храмі, вітаючись один з одним традиційним побажанням «Спаси Господи!», має повернути нас до Раю.

Щоб зрозуміти причину тієї урочистості та радості, з якою відзначається християнами День Різдва Христового, слід знати, що ж для нас зробив Бог, і що означає, що Він нас спас? Як повідомляє нам Біблія, перші люди, Адам та Єва, після свого створення могли б нескінченно жити в Раю. Причиною їх вигнання з цього блаженного стану став гріх. Людина не може існувати поза одного з двох духовних вимірів: або вона вічно блаженствує в Раю, або ж вічно страждає у пекельній муці. А кілька десятків років нашого земного буття є лише підготовкою до вічності. Гріх не лише став причиною втрати блаженства. Гріх став причиною страждань. На землі не існує нічого, щоб викликало горе, страх, біль чи сум, що не було б наслідком гріха. Але це не все. Святий апостол Іаков говорить: «Зроблений гріх породжує смерть»  (Іак. 1, 15). Смерть, батько якої є гріх, – це не закінчення буття, як дехто думає, це не небуття. Смерть – це вічна реальність, наповнена стражданням. Гріховна людина ще тут на землі, живучи в тілі, відчуває на собі дію смерті, проявлену в стражданнях. Таке приречення стало прокляттям для людства. Однак Бог звільняє нас від цієї клятви. Він відкупив нас від неї, Сам стає прокляттям, бо написано у пророка: «Проклятий усякий, хто висить на дереві» (Втор. 21, 23). Ось так Бог Своєю смертю на дерев’яному хресті рятує віруючих у Нього від вічної пекельної муки. Тому ми і називаємо Сина Божого нашим Спасителем, нашим Месією.

Сучасне суспільство втрачає здібність помічати гріх, вбачати в ньому проблему. Людина знаходить безліч винних у своїх проблемах, але вперто не хоче визнати, що їх причина – скоєний нею самою гріх. Швидше навпаки, гріховний спосіб життя, гріховні цінності, гріховні задоволення сьогодні стали не лише чимось звичним, а тим, до чого людина активно прагне і навіть ображається, коли Церква вказує на хибність такого вибору. Саме поняття життя сьогодні асоціюється з гріховними задоволеннями. Ми нерідко можемо почути про когось:

«Він так любив життя!». Звісно, ті, хто промовляють цю фразу, зовсім не мають на увазі, що людина любила піст, молитву, милосердя. Мається на увазі зовсім протилежне. Разом із втратою розуміння гріха, як найбільшої у світі біди, ми втрачаємо прагнення до спасіння, дарованого Богом.

Це все призвело до жалюгідної картини: замість того, щоб розмірковувати, як краще покаятися, як очистити свою душу постом і молитвою, особливо в останні дні Різдвяного посту, телевізор і інтернет активно вирішує зовсім іншу проблему – куди перенести Різдво, щоб ніщо не заважало на Новий рік їсти ковбасу. Ця дискусія красномовніше за всі соціологічні опитування  показує глибину духовного падіння нашого народу. Схаменіться! Ще раз почуйте, що каже нам Євангеліє про Того, Чиє пришестя у світ майже дві тисячі років святкує Церква: «Він врятує людей Своїх від гріхів їх» (Мф. 1, 21). Він силоміць нікого не буде рятувати. Він, як Бог, все зробив заради нашого спасіння: зійшов з небес, воплотився, розіп’явся за нас, страждав, і помер, і воскрес на третій день, і вознісся на небеса, щоб у тому небесному блаженстві приготувати місце і для кожного з нас (див. Ін. 14, 2). А ті ж, що будуть байдужими до Божественного дару спасіння, стануть подібними до безплідної смоковниці, про яку розповів нам Господь через Євангеліє (див. Лк. 13, 6-9). Хоч вона і мала багато листя та була гарною на вигляд, однак все ж була зрубана, бо з року в рік не приносила ніякого плода. Для таких людей настане час, коли вони гірко розкаються в тому, що новорічні трапези ставили вище за святість Різдвяного посту, а заради гріховних гульбищ та насолод знехтували духовним життям, і на свято Різдва їх душа не принесла своєму Богові і Творцю духовних дарів.

Саме тому Православна Церква, як любляча мати, закликає нас у ці святкові дні не просто радіти і веселитись, а переосмислити своє життя через призму євангельської розповіді про народження Богонемовляти Іісуса. Бо без цього сьогоднішнє свято втратить весь свій сенс. Адже сенс його не в ялинках, куті чи колядках, а в тому, що, за словами святителя Іоанна Златоуста, «Бог прийшов на землю, а завдяки цьому людина зійшла на небо. Все об’єдналося!».

Звістка про народження Спасителя лунає всюди. Церква прагне достукатися до сердець всіх людей. Бо навіть ті, хто відгороджуються від Церкви, у Богом визначений час зрозуміють глибоку помилковість такого життєвого вибору. Адже за свідченням святого  апостола Павла настане час, коли перед ім’ям Іісуса поклониться усяке коліно небесних, і земних, і тих, що під землею (Флп. 2, 10). Нікого це не омине. Всі без винятку преклонять свої коліна перед Богом у день вже другого Його пришестя на землю для звершення суду про те, як кожен із нас прийняв дар спасіння через Його перше пришестя у Різдві Христовому.

Доки не настав час безплідної смоковниці, возлюблені у Христі брати і сестри, благаю Вас, почуйте голос Церкви Православної, яка цими святковими днями під час богослужіння закликає нас: “Приидите поклонимся и припадем ко Христу, спаси нас, Сыне Божий, Рождейся от Девы, поющих Ти, Аллилуия!” Як вклонилися народженому Іісусу Христу волхви і пастушки, так і ми принесемо Богу наше смиренне поклоніння і вдячність. Не кланяймося віднині нікому, окрім Іісуса Христа, щоб надати добру відповідь на Суді Божому за вірність Йому як словом, так своїм благочестивим життям за Божественними заповідями. Не слухаймо тих, хто показує нам щастя без Бога, і гарне життя без Церкви. Не обмінюймо блаженне життя з Богом на тлінну і швидкоплинну насолоду гріховних страстей.

І нехай Господь щедротами Єдинородного Сина Свого наділить кожного з нас своїм даром спасіння! А відчуття небесного блаженства, що у Різдвяну ніч зійшло на землю, нехай зішле на нашу землю мир і любов!

Христос рождається – славимо Його!

З побажанням Божого благословення,

+Климент

Митрополит Ніжинський і Прилуцький

Різдво Христове, 2021/2022 р.

м. Ніжин