РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОГО КЛИМЕНТА МИТРОПОЛИТА НІЖИНСЬКОГО І ПРИЛУЦЬКОГО ВСЕЧЕСНИМ ПАСТИРЯМ, ДИЯКОНСТВУ, ЧЕРНЕЦТВУ І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ НІЖИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

І промовив до них Ангел: «Не бійтесь; я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям…»
Євангеліє від Луки, 2 глава, 10 вірш

Возлюблені у Христі пастирі, диякони, монахи та монахині та всі вірні чада Ніжинської єпархії!

Вітаю всіх вас зі святом Різдва нашого Господа і Спасителя Іісуса Христа! Серед тривог і невпевненості, серед проблем і хвороб — цей день є світлим променем, що роз­гонить темряву страху. Різдвяне свято дає можливість утішитися особливою радістю навіть тоді, коли все земне наповнене суцільними проблемами. Хоч би й що не бентежило нас, а нині хочеться думати лише про добре та радісне. То чому ж для нас це свято таке радіс­не? Про що ми з вами нині радіємо?

Якщо не розуміти першопричини сьогоднішнього свята, то воно стане банальним беззмістовним вихід­ним днем. І ми сьогодні вже чуємо з вуст деяких неро­зумних людей заклики, що святкування Різдва Христо­вого потрібно відмінити, чи перенести на інший день, чи взагалі немає різниці, коли його відзначати. Якщо чуєте такі слова, то знайте, що це говорять люди, для яких Христос Спаситель, Його спасительний подвиг і заснована Ним Православна Церква зовсім нічого не означають.

Ми ж нині прославляємо Єдиного Бога Істинного від Бога Істинного, не вигаданого бога, про якого вчать єретики, а Того, що за нас, людей, та заради нашого спасіння зійшов з небес і воплотився від Духа Святого і Марії Діви і став людиною. Прославляємо Бога, Який на спасіння нам заснував Єдину Святу Соборну і Апо­стольську Церкву, а не дві, чи більше церков, як вчать сучасні розкольники. І ми радіємо від того, що Цей Бог — Творець неба і землі, так нас з вами возлюбив, що не пошкодував навіть Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує у Нього, не загинув, але мав життя вічне (Ін. 3,16). Ось де сенс нашої радості — Христос на­родився, і ми отримали Життя вічне!

Зміст всіх, без виключення, церковних свят — да­рування Життя вічного. Коли народжується у світ ма­ленька дитинка, навкруги всі радіють, бо з’явилося нове життя. Коли життю нічого не загрожує — всім радість. А коли виникає загроза, що хвороби чи тра­гедії можуть перервати життя, то всім вже не до радо­сті. Земна радість нетривала, як і саме земне життя. Пророк Давид у Псалтирі каже: «Днів життя нашого — сімдесят років, а за великої кріпості — вісімдесят років» (Пс. 89,10). І тоді радість зникає від великої скорботи, котру приносить смерть. Але безсмертний Бог у Рождестві стає людиною, щоб ми, люди, стали такими ж безсмертними, як і Він, тобто мали життя не тимча­сове, довжиною лише в кілька десятків років, а вічне і безмежно блаженне.

Знаю, що знайдеться чимало скептиків, які поч­нуть сперечатися з цими словами. Вони скажуть, що не вірять їм, скажуть, що за гробом немає ніякого буття. Але говорять вони так не тому, що не вірять словам, сказаним Богом, а навпаки — вірять думкам, котрими спокусив їх диявол. Адже ніхто у світі, ані мудрець, ані вчений, ані філософ, ніхто не довів, що Вічного життя немає. Тож різниця між тими, хто радіє Різдву Христо­вому, і тими, кому воно байдуже, одна: перші вірять Богу, інші вірять дияволу.

Ми ж у Євангелії чуємо нині разом із Віфлеємськими пастушками слова самого Ангела: «Сповіщаю Вам велику радість, яка буде всім людям» (Лк. 2,10). І не вистачить нам людських слів, щоб оспівати цю велику радість, як і величне дароване нам Вічне життя. Тому співаємо нині словами ангельськими: «Славу у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2,14). Євангеліє розповідає нам, що пастушки вирішили зробити так, як сказав їм Ангел: вони прийшли до віфлеємського вертепу і вклонились новонародженному Богомладенцю Христу. Тож і нам слід звершити своє богопоклоніння. Але ногами своїми ми не дійдемо до того місця, де очікує нас Богомладенець, бо Він вознісся на небеса, і возсідає по праву сторону Бога Отця і Його Царству не буде кінця. Наше поклоніння тепер має звершуватися нашою вірою. І віра породжує радість у серцях православних християн. Хоча вони і живуть у цьому матеріальному світі, наповненому безліччю про­блем і названому «юдоллю плачу», та живуть радістю від віри у Вічне блаженне життя, повсякчас дякуючи за все Богу. На нас нині звершується пророцтво з псал­мів: «Вірою бачити блага Господні на землі живих» (Пс. 26,13). Не земними очима, а віруючим серцем ми споглядаємо на небесне блаженство у святому храмі. І хоча воно ще не настало, але навіть віра в нього робить людину щасливою.

У цей спасительний різдвяний день моя молитва про те, щоб Господь зігрів своєю неземною радістю всіх вас — вірних і боголюбивих чад Ніжинської єпархії. Старі та малі, багаті та бідні, всі нехай укріпляться у вірі. Бо всі біди у нас лише від слабкості нашої віри, від маловір’я та від марновір’я. Христос народився, «Бог Господь і явися нам» (Пс. 117,27) щоб усякий віруючий у Нього не загинув, але мав Життя вічне (Ін. 3,16). Тож не слухаймо тих, через кого диявол хоче похитнути нашу віру і відвернути від істинної канонічної Православної Церкви. Бо такі люди крадуть у нас радість, а натомість — незліченними скорботами наповнюються будні су­часного людства. Віруйте Богу; віруйте Євангелію; віруйте Божій Церкві; віруйте, що життя наше вічне; віруйте, що Бог прийшов на землю, щоб зробити нас безсмертними. Бо, де утверджується віра в Бога, там у людях панує радість, а де в Бога не вірять, там живуть у розбраті та війнах. Тож нині у святковий день Різдва Христового, за Євангельським словом, нехай зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відніме від вас (Ін. 16;22). Амінь!

З побажанням Божого благословення,
+Климент,

Митрополит Ніжинський і Прилуцький Різдво Христове, 2020/2021 рік. місто Ніжин